Вірніше очікувати катастрофічного за наслідками зіткнення Землі з кометою чи астероїдом. Будемо вважати, що з Землею зіштовхується астероїд, що наближається до Землі з відносною швидкістю v. Тоді, за законом збереження імпульсу, після удару система Земля-астероїд має швидкість u = mv/(M+m), де M - маса Землі, m - маса астероїда.

Видно, що на руйнування залишається кількість енергії: Q = mv^2/2– (M+m)u^2/2= (mv^2/2) (M/M+m) . Якщо вважати, що m << M, то Q >> mv^2/2. Відомо, що при утворенні великих кратерів майже вся речовина, що переміщується при утворенні кратера, переходить у стан розплаву і пари (Г.Мелош , Утворення ударних кратерів., М., Світ, 1994, стор.174(175). Зробимо оцінку: чи може астероїд своїм ударом випарувати Землю? Для цього необхідно, щоб Q ~ Mc D T + M r , де c- середня питома теплоємність матеріалу Землі, DT - середня температура випару матеріалу Землі, r - питома теплота випару матеріалу Землі. Легко одержати, що m/M ~ (cD T+r)/v^2.

Вважаючи c ~ 10³ Дж/(кг K), DT ~ 3 10³ K, r ~ 6 10⁶Дж/(кг K), одержимо m/M ~ 10⁷/v². Якщо астероїд чи комета прилетіли здалеку, то вона має швидкість порядку 2-ої космічної швидкості Землі щодо Сонця, що дає на зустрічних курсах v ~ 70 км/с. Тобто

m/M ~ 1/500.

Оскільки маса тіла пропорційна його об’єму, а об’єм кулі пропорційний кубу радіуса кулі, то радіус астероїда чи комети, яка міг би випарувати Землю, повинен бути не менший, ніж 1/8 від радіуса Землі, тобто близько <800 км!>.

Зробимо іншу оцінку: чи може астероїд своїм ударом розпорошити Землю, тобто розподілити все земні речовини по сфері з нескінченним радіусом. Затрачувана при цьому робота дорівнює енергії гравітаційного поля W ~ G M^2 / R , де G - гравітаційна постійна, R - радіус Землі. Вважаючи Q ~ W, знайдемо m/M ~ g M/ (RV^2) ~ (v/ V)^2, де V- перша космічна швидкість щодо Землі. Остаточно, m/M ~ 1/80. Такий астероїд повинен мати радіус не менше, ніж 1/4 від радіуса Землі, тобто близько <<1600 км>> (до речі, це радіус Місяця)!.